24 січня 2023
Війна точиться не лише на лінії фронту – вона торкається всіх сфер життя.
Особливо це стосується сфери комунальних послуг, адже забезпечити населення світлом, теплом і водою – це критично важливі завдання.
Ми щодня дякуємо героям-комунальникам, які ціною надзвичайних зусиль дають нам ці блага цивілізації.
Можливо, це прозвучить занадто матеріалістично, та щоб вода дійшла від річки до крана споживача, потрібні не лише зусилля працівників водоканалу, а й гроші.
Куди вони витрачаються, мабуть, і так зрозуміло, але про всяк випадок пояснимо ще раз. На оплату рахунків за електроенергію, закупівлю пально-мастильних матеріалів, реагентів, обладнання, виплату заробітної плати.
Ще бажано не забувати про інвестиційну програму. В умовах війни додається необхідність закуповувати генератори для резервного живлення, ємності і транспорт для зберігання та розвезення води, засоби захисту для персоналу.
Яка ситуація зараз? Водопровідно-каналізаційна галузь недофінансована на дві третини. Це почало створювати великі проблеми ще в мирні часи: зношені мережі руйнувалися, застаріле обладнання не відповідало сучасним вимогам.
З початком війни ситуація почала стрімко погіршуватися. У зонах активних бойових дій, де водоканали зіткнулися з руйнуваннями виробничих об’єктів та мереж, вона стала катастрофічною. Оперативне реагування гуманітарних організацій дозволяло водоканалам так чи інакше продовжувати роботу.
Проте є проблеми, які торкнулися водоканалів на всій території країни, навіть там, де відносно спокійно. Через безпрецедентний відплив споживачів обсяги споживання води знижуються, падіння може сягати 50%. Зрозуміло, що через це доходи водоканалів зменшуються, а збитки стрімко зростають.
Невпинно дорожчає електроенергія, витрати на яку в структурі тарифу перевищують 20%. Через порушення логістичних ланцюжків у 4,5 разу подорожчали реагенти, які доводиться закуповувати переважно за кордоном.
Страждають водоканали і через обстріли об’єктів енергопостачання, адже процеси очистки стоків, підготовки і транспортування води неможливі без електрики. Кошти потрібні на забезпечення додаткових джерел живлення та ремонти обладнання, що потерпає від перепадів напруги та понаднормових навантажень.
Звичайно, у цій ситуації ми не самотні. Потужну підтримку маємо від міжнародних організацій. Асоціація "Укрводоканалекологія" тісно співпрацює з ЮНІСЕФ, Міжнародним комітетом червоного хреста, Міжнародною організацією з міграції.
Вони не тільки надають реагенти, обладнання та матеріали, а й фінансують проєкти з відновлення водопостачання в містах, як МКЧХ зробив в Ірпені.
Наразі партнери активно працюють на недавно звільнених територіях. Наприклад, у Херсоні місцевий водоканал отримав 35 генераторів для забезпечення роботи свердловин, водопровідних та каналізаційних насосних станцій.
Обладнання надали Посольство Ізраїлю, некомерційна організація Water Mission, Комітет червоного хреста, ЮНІСЕФ, ДСНС Німеччини, ГО "Ліга соціально відповідальних жінок Угорщини", Благодійна установа "Духовне відродження".
Чи триватиме надання допомоги? У відновленні постраждалих водоканалів – так, але не в їх утриманні. Підприємства мусять покривати свої базові потреби, а це можливо лише за умови компенсування різниці між тарифом та витратами.
Чим загрожує ситуація, коли тариф не покриває реальних витрат? Відповідь одна: неминучою катастрофою, і війна тільки пришвидшує цей процес. Пересічні споживачі можуть не здогадуватися про те, яких зусиль потребують підготовка води та водовідведення за умов відсутності ресурсів і застарілого обладнання.
Усі резерви водоканалу рано чи пізно вичерпаються і тоді підприємство перестане функціонувати. Уявіть: населення залишиться без води, стоки почнуть виливатися назовні і провокувати погіршення екологічної та епідемічної ситуацій.
У будинках зникне тепло, адже для системи опалення потрібна вода. Виробництва зупиняться, населений пункт стане непридатним для життя. Чи це не катастрофа?
Врятувати країну від такого песимістичного сценарію здатна лише держава. Штучне стримування тарифів не може тривати вічно і не вирішує проблему. Може здатися, що зростання вартості послуг стане критичним для населення, особливо в ці тяжкі часи. Однак усе можна вирішити, якщо підійти до проблеми розважливо.
Зростання тарифів не стане обтяжливим для більшості споживачів, потрібно лише подбати про незахищені верстви населення. Для цього необхідно передбачити компенсаторні механізми: субсидії та пільги пенсіонерам, багатодітним родинам, людям з інвалідністю та всім іншим, хто цього дійсно потребує.
Якщо підвищення тарифів залишиться під забороною, то треба хоча б спрямувати кошти на покриття базових витрат водоканалів з держбюджету. Це потребуватиме додаткової роботи, зокрема внесення змін до кошторису на 2023 рік.
Якщо не робити нічого, програють усі: водоканали, споживачі і сама держава. Щоб перемогти ворога на фронті, треба мати стабільний тил, де люди не страждають від відсутності комунальних послуг, а підприємства продовжують виробляти необхідну продукцію, у тому числі для потреб армії.
